Історія календаря

mia для розділу статті / 28.12.2013, 14:26 / Джерело

Сучасний календар має дуже давню історію. Саме слово «календар» дуже старе. Воно походить від латинського дієслова caleo, що в перекладі означає «оголошую». Початок кожного місяця за місячним календарем оголошували жерці, і люди знали, що саме в цей день вони повинні сплачувати борги. Вони записували його в своїх ділових книгах, які так і називались — calendarium, тобто книга оповіщень.

В Середньовіччі функція календаря змінилась. Календарі стали колекціями дат, в першу чергу релігійних свят, але дуже важливою функцією календаря були гороскопи на наступний рік. Без цієї функції календарі просто не мали значення. Тому, навіть коли в 1779 році Берлінська академія наук, яка відповідала за видавництво календарів, в дусі ідей Просвітництва вирішила відмовитись від гороскопів в календарях, вони не розійшлись і весь тираж залишився на шиї у академії наук разом зі всіма втратами. Тому на наступний рік, в 1780 році, в календарях знову з’явились гороскопи і вони, як ми знаємо, і зараз присутні в літературі та зокрема календарях.

Ми живемо за григоріанським календарем. Цей календар існує більше 400 років. Йому передував календар юліанський, розроблений в середині І ст. до н.е. за ініціативою Юлія Цезаря. Але цей календар теж мав попередника — давньоримські календарі, ще царської епохи, які теж не були видумані римлянами. Вони запозичили їх з давньоєгипетських календарів, а ті, в свою чергу, звертались до Вавилону. Як бачимо, історія календаря надзвичайно довга, але оскільки найближчий до нас календар римський, почнемо цю історію з нього.

Один з таких календарів був розроблений ще у VIII ст. до н.е., за царя Ромула. Це був місячний календар. Власне, в чому полягає суть календаря? Це один із способів літочислення. При літочисленні за одиницю часу беруться сонячний рік, місячний місяць і доба. Залежно від того, які з цих трьох одиниць поєднуються одна з одною, з’являються або сонячний календар, в якому використовуються сонячний рік та доба, або місячний календар — місячний місяць та доба, або місячно-сонячний календар, в якому всі три одиниці беруться до уваги.

Місячний календар — найдавніший. До нього частіше звертались і він був більше поширений у кочовиків — пастуших народів. Зараз він поширений у мусульман. Сонячний календар — більшою мірою календар землеробських народів. Не випадково і в Стародавньому Єгипті, і в Стародавньому Римі з часом поширився саме сонячний календар. Що ж стосується змішаних місячно-сонячних календарів, то це і проміжний календар, наприклад, той, що використовувався в Стародавньому Римі при переході від місячного до сонячного, і, в той же час, єврейський календар, і календар, який використовується для складання Пасхалій.

Повернемось до календаря Ромула. Це був місячний календар, який складався з десяти місяців. В ньому було 304 дні — набагато менше, ніж у сонячному році. Рік за цим календарем починався в перший весняний місяць — Martius (на честь бога війни Марса), що пізніше трансформувалось на англійське March, російське март і т.д. Багато місяців носили назви порядкових числівників. Від цих назв залишились September (сьомий), October (восьмий), November (дев’ятий) та December (десятий), які в англійську та деякі інші мови перейшли практично без змін, хоча і зазнали певних перетворень, наприклад, в російській мові — сентябрь, октябрь, ноябрь та декабрь, відповідно.

В VII ст. до н.е., за правління римського царя Нуми Помпілія, була проведена реформа календаря. Календар перетворився на місячно-сонячний та був подовжений. В нього були введені два додаткові місяці: Ianuarius, якому відповідають, наприклад, англійське January чи російське январь; та Februarius February, февраль. Ці місяці приєднувались до кінця року — вони були малозначущими, оскільки всі сільськогосподарські роботи були завершені, відбувались різні свята, які як раз припадали на зимовий час.

Відповідно, збільшилась кількість днів в році — тепер вона становила 355 днів. Тим не менш, ця довжина року все одно була меншою за сонячний рік. Як справлялись з цією проблемою? Було прийнято вставляти ще один додатковий місяць — Mercedonius, — між 23 та 24 числами місяця Februarius. Складався Mercedonius з 28 днів, але довжина місяця змінювалась.

Проте і це нововведення не рятувало календар від неточностей. Говорили, що римські полководці завжди перемагають, але на який день припадає їх перемога — ніхто не знає. Тому в 46 році до н.е. за ініціативою Юлія Цезаря була проведена нова реформа календаря, для чого було запрошено александрійського математика Созігена.

Реформа полягала в тому, що число днів в році було збільшене до 365, що було значно ближче до сонячного року, хоча ця цифра все одно була меншою за сонячний рік. Справа в тому, що кількість діб в сонячному році не являється цілим числом — поза увагою залишалась четверта частина доби. Куди цю четвертинку дівати? Якщо її не враховувати, накопичуватиметься різниця.

Тому було вирішено зробити таким чином: три роки мали по 365 днів, а на четвертий рік накопичені четвертинки виливались в додатковий 366-ий день. Цей додатковий день вставляли, знову ж, між 23 і 24 числами місяця Februarius. Місяць Mercedonius відмінили, але оскільки римський відлік часу йшов від кінця місяця назад, цей додатковий день після шостого дня від початку відліку називали bis sextus — двічі шостим, звідки й з’явилась назва високосного року, яка присутня і в українській мові.

Але і це літочислення — юліанський календар, — виявилось неточним. За 128 років накопичувалась похибка в 1 день. До XVI ст., в 1582 році, похибка складала 10 днів. Це була дуже серйозна проблема для складання Пасхалій, оскільки календарний рік не відповідав тропічному року, і весняне рівнодення, яке було важливим фактором при вираховуванні Пасхалій, не співпадало. Потрібно було провести реформу. Для цього в 1582 році папа Григорій ІІІ запросив італійського астронома Луїджі Ліліо. Була проведена нова реформа, яка отримала назву григоріанської, і таким чином з’явився григоріанський календар.

Григоріанський календар побудований на таких засадах: по-перше, декретом папи була ліквідована різниця в 10 днів; по-друге, більш точно вираховувалась довжина року, вона вже в більшій мірі відповідала тропічному рокові; по-третє, було введено новий порядок вираховування високосних років, за рахунок чого похибка накопичувалась набагато повільніше. В результаті григоріанський календар виявився набагато точнішим і похибка в 1 день накопичувалась більше ніж за 3000 років.

Римський папа — глава Католицької церкви, а оскільки в 1582 році Християнська церква вже була поділена на Католицьку та Протестантську, виникли дуже серйозні проблеми. В першу чергу григоріанський календар був прийнятий католицькими країнами. Протестантські країни переходили на новий календар повільніше та важче — краще розійтись з Сонцем, ніж зійтись з Римським папою. Через це деякі протестантські країни прийняли григоріанський календар лише у XVIII ст.

Зараз григоріанський календар прийнятий практично у всьому світі. Деякі країни — наприклад, Сербія або Росія, — прийняли григоріанський календар лише у ХХ ст. Але за цим календарем живуть миряни, що ж стосується Православної церкви — вона продовжує дотримуватись юліанського календаря. Саме тому свята Православної церкви і не співпадають з григоріанським календарем.

***

Сьогодні, незадовго до Нового року, постає закономірне питання: коли ж початок року перенесли з місяця Martius на Ianuarius і першим днем року стало 1 січня? Це відбулось не одразу. Ідея з'явилась у стародавніх римлян, а узаконив лише Юлій Цезар. У всій Європі до 1 січня, як до початку року, приходили дуже довго — протягом всього Середньовіччя, аж до XVIII ст. І дуже довго новий рік починався з Різдва Христова — 25 грудня. Або ж 25 березня — за Благовіщеням, хоча частіше все ж з Різдва. І лише з XVIII ст. у всій Європі рік став починатись з 1 січня.

За матеріалами лекції Тетяни Гусарової