Образ Жанни д'Арк

mia для розділу статті / 16.10.2014, 17:11 / Джерело

Історія Жанни д'Арк — захоплюючий, але разом з тим дуже складний для вивчення сюжет. Орлеанська діва завжди була і залишається однією з тих історичних постатей, які привертають увагу не тільки професійних істориків, а й викликають інтерес у широкого кола людей. Саме тому у Франції в 2012 році дуже широко відзначалась 600-та річниця з дня її народження, було проведено відразу декілька великих конференцій і опубліковано величезну кількість робіт, присвячених цій даті, як наукових, так і науково-популярних.

Міфологізація образу

Жанна д'Арк — героїня, про яку збереглось безліч історичних свідчень: це і правові документи, і хроністика, і приватне листування, і художні твори. Такої кількості згадувань і текстів, повністю присвячених одному конкретному персонажу, в історії західного Середньовіччя (а можливо, і в історії більш пізніх епох) ми, мабуть, більше не знайдемо. Сьогодні майже немислимо знайти невідоме джерело з історії Жанни д'Арк. Мало того, практично всі існуючі тексти вже видані, а не припадають пилом в архівах. І при цьому, як не парадоксально, Жанна д'Арк залишається для нас загадкою. Пов'язано це насамперед з тим, що міфологізація її особистості почалась в той самий момент, коли вона тільки з'явилась на історичній сцені, і триває донині.

Проблеми датування

Все життя Жанни д'Арк оповите легендами. Починаючи з дня її народження, який, як прийнято думати, припадає на 6 січня 1412 року, і закінчуючи її смертю 30 травня 1431 року. Остання дата відома нам абсолютно точно, оскільки вона згадується в десятках свідчень сучасників, в тому числі в офіційних судових документах і королівських листах. Сумніви щодо точного дня народження Жанни виникають через те, що це число — 6 січня — згадується в одному-єдиному джерелі і що на цей день в 1412 році припадало Богоявлення Господнє. Іншими словами, прихід у цей світ Жанни д'Арк описаний у листі королівського радника Персеваля де Буленвільє як явлення другого Ісуса Христа, як народження Спасителя, який прийде на допомогу французькому королівству і захистить його від англійських загарбників. Думати, що 6 січня дійсно було днем народження Жанни д'Арк, за таких обставин абсолютно неприпустимо. Порівняння Жанни д'Арк з Ісусом Христом було використане де Буленвільє виключно в пропагандистських цілях, щоб зміцнити віру в діву серед прихильників французького дофіна Карла (майбутнього короля Карла VII). Втім, така аналогія — це ключ до розуміння оцінки її не лише її сучасниками, але і значно пізнішими поколіннями європейців.

Свята vs. відьма

Ісус Христос в Біблії представляється не лише Спасителем людства, а перш за все істинним пророком, чиї передбачення завжди збуваються. Так само в XV столітті сприймали Жанну д'Арк її прихильники. Для них вона була пророком, і не просто пророком, а пророком активним, тобто людиною, яка сама береться виконати те, що передрекла. Оскільки Ісус Христос у християнській культурі сприймався як перший із святих, Жанна д'Арк багатьма її сучасниками також почала розглядатись як свята, нехай навіть поки і не канонізована офіційно Церквою. Мало того, подібне ставлення до французької героїні відзначали і її затяті противники — противники французького короля в протистоянні Франції та Англії, яке пізніше назвуть Столітньої війною. Для англійців і їх союзників, підданих герцога Бургундського, Жанна аж ніяк не була пророком і тим більше святою. Для них вона була насамперед відьмою, лжепророком, жінкою, яка давала брехливі обіцянки, обманювала оточуючих і обманом добивалась вигоди для себе. Ця гра на протиставленні «свята vs. відьма» тривала протягом усього XV століття. Навіть люди, які нейтрально ставились до Французького королівства, розмірковуючи про Жанну д'Арк, постійно тримали це питання в голові.

Про одержимість дияволом

В XVI столітті дихотомія «свята vs. відьма» все ще була присутня у всіх текстах, присвячених Жанні д'Арк, і пов'язано це було в першу чергу з наростанням кількості відьомських процесів у Франції, з інтересом освіченої верхівки суспільства до чаклунства, магії і пов'язаних з ними «відхиленнями» від істинної католицької віри. В XVII столітті ситуація дещо змінилась, і на місце відьом, які вже не так цікавили освічені кола французького суспільства, прийшли «одержимі демонами» жінки, а тому дихотомія, в рамках якої «прочитувався» образ Орлеанської діви, також зазнала певних змін. В цей час з'явилась та утвердилась ідея про те, що Жанна д'Арк, можливо, не була істинною пророчицею, що її голосом говорив не Господь, а диявол, який поневолив її тіло і душу. Для XVII століття подібне протиставлення можна вважати вельми характерним, і воно дійсно займало голови освіченої публіки до кінця сторіччя, коли процеси про одержимість, як свого часу процеси проти відьом, зійшли нанівець.

Образ простої селянки

В епоху Просвітництва історія Жанни д'Арк була тісно пов'язана з ім'ям Вольтера, який чинив неймовірний вплив на сприйняття французької героїні у всій Європі. З точки зору прославленого філософа, не потрібно бути святою, щоб врятувати свою країну. Для цього достатньо мати гострий розум, кмітливість, дар переконання. Всі ці якості Вольтер бачив у Жанні, простій дівчині з народу, яка не мала досвіду придворного життя, яка не отримала ніякої освіти і спиралась у всіх своїх починаннях насамперед на власний здоровий глузд. Концепція «простої селянки», використаної придворними Карла VII в своїх політичних інтригах, надовго зайняла голови французького суспільства. Саме цей образ — образ простої дівчини, яка грала роль інструменту в руках королівських військових радників в умовах Столітньої війни, — протиставлявся протягом XVIII століття образу святої, який все ще підтримувався католицькою частиною суспільства, католицькими істориками та представниками Церкви.

Образ безграмотної простушки отримав розвиток і в XIX столітті — в республіканській і ліберальній історіографії. Власне, саме XIX століттю ми зобов'язані тим образом Жанни д'Арк, який знайомий нам з шкільних або університетських підручників. Це селянка, дочка простих людей, яка піднімається з самих низів до самих висот і веде за собою народ, створює націю, і ця нація рятує державу. Король і його найближче оточення при такому погляді відходили на другий план, що було цілком логічно для істориків ліберального спрямування. Однак і в якості «народної героїні» Жанна д'Арк в цей період, як і раніше протиставлялась «святій», яку на свої знамена піднімала французька Католицька церква, яка з середини XIX століття почала домагатись офіційної канонізації діви.

Канонізація Жанни д'Арк

Навіть в кінці XIX століття, коли вже почався процес канонізації і подані в Рим документи проходили перевірку в папській курії, дихотомічне сприйняття Жанни д'Арк нікуди не зникло. Як і раніше існував образ народної героїні, простої сільської дівчини, яка своєю особистою харизмою і патріотизмом підняла французів на боротьбу із загарбниками. Трохи пізніше з'явився новий варіант даного протиставлення, пов'язаний із широким розголосом, який отримала у Франції на межі XIX-XX століть справа Дрейфуса, — «свята vs. антисемітка». Нарешті, на початку XX століття «свята» починає протиставлятись «хворій на шизофренію», і з розвитком психіатрії як науки це протиставлення виходить на якийсь час на передній план. Власне, виключно як святу Жанну д'Арк починають сприймати тільки в період Першої світової війни, коли Франція зазнає поразки, коли їй знову, як колись у XV столітті, загрожують загарбники. В цей момент Жанна стає нехай і не канонізованою, але святою покровителькою країни. Саме Перша світова війна ставить останню крапку в тривалій суперечці про святість Орлеанської діви. У 1920 році Жанну д'Арк офіційно канонізують як святу діву і захисницю Франції.

Особистість Жанни д'Арк

В історії Жанни д'Арк дуже багато загадок. Найпростіше з питань, вирішення яких доступне історикам, — як її сприймали сучасники, а також те, як формувався її образ на різних історичних етапах. Це сприйняття, безумовно, різниться, але ми можемо з достатньою часткою ймовірності простежити його за джерелами. Значно складніше зрозуміти, ким вона була насправді і ким вона сама себе вважала. Відповідей на ці питання ми можемо ніколи не дізнатись, ми не побачимо Жанну «в дії», не почуємо її власних слів. Збережені з XV століття документи не можуть дати нам повне уявлення про те, як вона сама оцінювала власні вчинки і насамперед той вибір, який вона зробила, залишивши свій будинок і сім'ю, звичний сільський уклад, відмовившись від заміжжя і всю себе присвятивши справі війни. Те, що ми читаємо в матеріалах судового процесу, який був порушений проти Жанни д'Арк в 1431 році, не є стенограмою її висловлювань. Це не її власні слова, це записи, зроблені третьою особою, а потім ще й перекладені зі старофранцузької на латину. Цей текст швидше свідчить про те, що думали судді про свою обвинувачену, ніж про те, що говорила вона сама. Безумовно, в сучасній історіографії існує так званий психологічний напрям досліджень, представники якого намагаються витягти з джерел потаємні думки і переживання героїв минулого. І в тому числі вони, безумовно, дуже часто звертаються до особистості Жанни д'Арк. На жаль, подібні спроби приречені на провал просто тому, що у нас немає і ніколи не буде достовірної інформації з цілої низки питань — джерела нам її не дають. І ця проблема назавжди залишиться відкритою.