Великий терор

mia для розділу статті / 20.04.2015, 17:22 / Джерело
Ворошилов, Молотов, Сталін та Єжов

Важко уявити собі людину на пострадянському просторі, яка б не знала поняття «1937 рік». Звичайно, різні люди з різними політичними уподобаннями, рівнем знань та інтересами трактують це поняття по-різному. Історики теж не одразу прийшли до якоїсь одностайної думки з приводу того, що сталось в 1937-38 роках, в період так званого Великого терору.

Щоб зрозуміти, що ми знали раніше і що ми знаємо тепер, непогано порівняти стару концепцію — концепцію Хрущова, концепцію XX з'їзду партії — з тим, що ми знаємо тепер на підставі нових документів. Концепція Хрущова виходила з того, що в 1937-38 роках були проведені масові репресії, ці репресії стосувались, як правило, номенклатурних працівників. Багато говорилось про видних членів партії, які постраждали, про господарників, військових, про письменників і так далі.

Однак сьогодні ми знаємо, що в 1937-38 роках репресії, тобто розстріли і ув’язнення в таборах, обрушились щонайменше на 1 мільйон 600 тисяч чоловік, 680 тисяч з яких, за офіційною статистикою, були розстріляні. Мова йде лише про два роки радянської історії. І з цієї величезної кількості людей в кращому випадку близько 100 тисяч належали до числа комсомольців, партійних діячів або просто членів партії. Тобто достатньо незначний відсоток людей серед жертв терору становили так звані номенклатурні працівники і відомі в країні діячі.

Основна маса жертв терору — пересічні громадяни країни, постраждалі з причин, які довгий час залишались для нас невідомими. Що таке терор, ми теж не розуміли, тому що довгий час вважалось, що це якісь хаотичні і не дуже керовані акції, які спонтанно виникли і спонтанно завершились.

На початку 90-х років у зв'язку з відкриттям архівів історикам стали відомі всі ключові документи про організацію і проведення терору 1937-38 років. Насамперед, це так звані оперативні накази НКВС, які затверджувались політбюро і особисто Сталіним, накази про проведення масових операцій. Найвідоміша з цих операцій проводилась на підставі наказу №00447 про знищення антирадянських елементів, і почалась ця операція 1 серпня 1937 року.

Хто такі антирадянські елементи згідно з цим наказом? Це колишні куркулі, члени партій, ворожих до більшовиків, наприклад колишні есери, меншовики; це різного роду службовці царської адміністрації, колишні офіцери царської армії і так далі. Завдяки цьому наказу стало ясно, на які групи був націлений терор, які були групи ризику, які верстви населення насамперед потрапляли під удар репресій. Ми побачили, що мова йде про ті категорії, про тих громадян країни, які сприймались режимом як потенційно небезпечні, потенційно ворожі радянській владі. Важливо підкреслити, що, як правило, ці люди не робили нічого протизаконного і вважались потенційно ворожими виключно з огляду на їх походження, на їх приналежність до тих чи інших недружніх більшовикам партій, соціальних верств і так далі.

Ми дізнались, яким чином здійснювались ці операції. Вони проводились за наказом з Москви, за певними планами — кожний регіон мав певні завдання на розстріл, на ув’язнення в табори. І відповідно до цих завдань місцеві працівники НКВС проводили арешти, працювали трійки, проводились масові розстріли. За такою ж схемою здійснювались й інші операції — проти національних контрреволюційних контингентів. В ході цих операцій знищувались громадяни країни, які належали до контрреволюційних національностей: поляки, німці, — тобто представники тих національностей, тих країн, у яких з Радянським Союзом були досить напружені, конфліктні відносини в цей період. І, відповідно, цих людей розглядали як потенційну п'яту колону, як потенційний ґрунт для шпигунства.

Дізнавшись практично все про організацію цих операцій і кількість репресованих, історики дійшли до питання: чому? Чому саме в 1937-38 роках були прийняті рішення про організацію Великого терору, масових операцій, які становили суть Великого терору? Майже всі погодились із тим, що знищувались ті соціальні елементи, які режим вважав потенційно ворожими. А чому все це відбувалось саме в 1937-38 роках — думки розбіглись. Деякі вважають, що це було пов'язано з рішенням провести вибори. Інші звертають увагу на те, що реально посилилась загроза Другої світової війни — це було пов'язано і з подіями на Далекому Сході, з нападом Японії на Китай, і з Іспанською війною, і з багатьма іншими подіями, які свідчили про те, що світ наближається до чергової катастрофи.

Ймовірно, якогось різкого протиріччя між концепцією передвиборної чистки і концепцією чистки напередодні війни не існує. Мова все одно йде про те, що проводилась певна превентивна соціальна чистка проти п'ятої колони. До речі, і сам термін «п'ята колона» з'являється саме в цей час в ході громадянської війни в Іспанії.

Існують, звичайно, й екзотичні точки зору, які серйозні історики не сприймають. Це точка зору про те, що Сталіна нібито змусили провести репресії якісь сили в партії, а саме керівники регіональних партійних комітетів, щоб утримати свою владу, щоб не піддаватись додатковим політичним ризикам у зв'язку з виборами. Ця концепція не підтверджується жодними документами і не представляється логічною хоча б тому, що саме ці секретарі і були першими жертвами репресій.

Що стосується самого Сталіна, то він теж дав пояснення тому, чому стались ці події і чому вийшло так, що так багато людей були репресовані; як було визнано вже в 30-і роки, принаймні частина з них була репресована без причин. Сталін заявив — точніше, це було сформульовано в багатьох документах, які виходили від імені керівництва партії, — що головними винуватцями цієї трагедії були вороги, які пробралися до НКВС. Відповідно, нарком внутрішніх справ Єжов був заарештований, незабаром розстріляний, дуже багато його співробітників також були арештовані. Історики перевіряли цю версію і намагались розібратися з тим, як насправді здійснювались операції, в якій мірі НКВС міг діяти самостійно. Документи не підтверджують цієї версії. Тепер ми абсолютно точно знаємо, що НКВС діяв за прямими і буквально щоденними вказівками керівництва країни. Зокрема, Єжов отримував постійні вказівки від Сталіна.

Сталін висунув в цей період ще одну концепцію. Точніше, цю концепцію сформулювали його соратники на XVIII з'їзді партії на початку 1939 року. В терорі були звинувачені так звані наклепники, тобто донощики, які писали доноси на чесних радянських громадян і таким чином сприяли поширенню терору. Це свого роду теорія унтер-офіцерської вдови, яка висікла сама себе, в даному випадку в цій якості виступали радянські люди, які нібито один на одного доносили, і таким чином терор набув величезних неконтрольованих форм.

На жаль, ми досі користуємось цією концепцією, користуємось дещо некритично. Тим часом історики на підставі великої кількості документів показали, що, звичайно, доноси в цей період існували, це були масові доноси, проте вони не зіграли тієї значної ролі, яку їм зараз приписують. Масові операції, які проводив НКВС, мали власну логіку розвитку, здійснювались за своїми механізмами і не потребували підживлення у вигляді масових доносів. Доноси існували, але чекісти, як правило, їх ігнорували.

Про централізований характер цих подій, про те, що терор був організований зверху і керувався зверху, свідчив і той факт, що він був припинений так само централізовано, як і був організований. Одного прекрасного листопадового дня у 1938 році було прийнято постанову, і репресії припинились. Почався так званий етап виходу з терору, в ході якого частина організаторів і виконавців терору були арештовані, а деякі, дуже невелика кількість, жертви терору були реабілітовані. Велику масу тих, хто був заарештований або розстріляний в ці роки, так і залишили на довгі роки ворогами, поки не почався процес реабілітації вже після смерті Сталіна.