Вікінги були «інвесторами», а не грабіжниками

mia для розділу новини / 11.03.2015, 13:30 / Джерело

Технології, міська торгівля і міжнародна економіка, які визначають сучасне життя, насправді явища не нові. Вже у першому тисячолітті нашої ери вікінги були експертами саме з цих питань.

Вікінгів більше нема, але їх спадщина продовжує жити. Військова майстерність та географічні дослідження древніх скандинавів часто потрапляють у фокус науки, але, звичайно, вікінги були не просто кровожерливими піратами: вони були також поселенцями, землевласниками, фермерами, політиками і купцями.

Між VIII та XI століттями (в епоху вікінгів) Європа бачила знакові технологічні досягнення, не всі з яких були скандинавськими — англосакси, фризи та франки були на одному рівні. Щоб зрозуміти ці зміни, ми повинні побачити їх у контексті розширення контактів між Скандинавією, Британськими островами та континентальною Європою, де ключовими гравцями були вікінги. Технологічні інновації, такі як гончарський круг і вертикальний верстат, вплинули на продукцію, яка вироблялась не лише в поселеннях вікінгів, але й у всій зоні їх впливу.

Розвиток технологій спостерігався скрізь, де люди об’єднувались для будівництва прибережних торгових центрів та ринкових міст. Протягом цього періоду світ стає дедалі більш згуртованим і робить це дуже швидко, швидше, ніж будь-коли з моменту розквіту Римської імперії. Торгівля сприяла утворенню міжнародних зв'язків через Північне море, Балтію та за її межі, і подібне відбувалось на Близькому Сході, в Африці та Азії. Це був період, коли люди почали жити і працювати абсолютно новим чином, і технологічні зміни були як причиною, так і наслідком цього процесу.

Багато артефактів, які створили вікінги в цей період, нам знайомі, але складні методи, які лежать в основі їх виробництва, менш відомі. Кожен з них включає спеціалізований набір навиків, інструментів і сировини, що передбачало ремісництво, яке покладалось не лише на продаж своїх товарів на ринку, але і на добре організований ланцюжок поставок. Ось чому розвиток спеціалізованих ремесел, урбанізація та дистанційна торгівля тісно пов'язані.

Вікінги були майстерними суднобудівниками та навігаторами, і хоча докази їх кораблебудівних вмінь дійшли до наших днів, досі існують туманні моменти в тому, як саме вони здійснювали свої легендарні подорожі. Що відомо, так це те, що між VIII та XI століттями судноплавство вікінгів пройшло значний розвиток, починаючи з появи вітрила, що призвело до виникнення не лише спеціалізованих воєнних кораблів, але й прототипів великих вантажних суден, які домінуватимуть у водах пізньосередньовічної Європи. Але технологія вікінгів могла запропонувати більше, ніж кораблі та мечі.

Брошки

Серед найвідоміших артефактів вікінгів можна згадати, наприклад, їх брошки. Довго досліджувані археологами, вони були ознакою статі, статусу та етнічної приналежності. Досі ведеться робота із визначення передових технологій, які використовувались при їх виробництві.

Свідчення про виробництво брошок у містах вікінгів представлені залишками ливарних форм і плавильних тиглів. Знайдені тиглі часто містили залишки металів, які плавились в середині них. Брошки відливались із цих металів у формах, які виготовлялись шляхом тиснення — готові вироби або моделі занурювали в глину, після чого здійснювали незначну художню модифікацію відбитку. В результаті відбувалось свого роду масове виробництво. Оскільки це ремесло залежало від високоякісних мідних злитків з континентальної Європи, спеціалізовані ювелірні виробничі центри виникали в портах, через які пролягали далекі торгові маршрути.

Стеклярус

Нитки декоративного стеклярусу — ще одна поширена картина в музейних експозиціях вікінгів. Намистини вироблялись в скандинавських містах за допомогою акуратних маніпуляцій з розплавленим кольоровим склом. Сховища відходів доводять, що чисте скло, яке використовувалось в цьому процесі, надходило сюди у вигляді маленьких кольорових кубиків, які прибували із Середземномор’я, де вони використовувались для виготовлення мозаїки. Чи торгували ними в південно-східній Європі перш ніж відправити на захід, чи їх відколювали з візантійських церков під час рейдів у регіоні, досі залишається неясним.

Гребінці

Кістки тварин були одним з найважливіших матеріалів тодішньої технології: міцною, гнучкою, легкодоступною сировиною для всього, від руків’їв ножів до ковзанів. Багато таких речей можна було зробити швидко, не маючи  великого досвіду — але не гребінці для волосся, які виготовляли вікінги.

Виготовлення цих великих, ошатних, надскладних виробів займало декілька днів і вимагало навченої руки. Процес потребував спеціалізованих інструментів, таких як пилка, рашпіль та шліфувальне пристосування, а головним матеріалом були, зокрема, роги оленя.

Гребні цього типу сходять до пізньоримського періоду, але визнання вони отримали в епоху вікінгів, коли перетворились на символ статусу і амбіцій. Виробники гребінців працювали, як правило, в містах, де вони мали доступ до регулярних ярмарків і мережі поставок, яка постачала їх оленячими рогами з місцевих сіл, і рогами північного оленя з Крайньої Півночі. Вони також могли переїжджати з міста до міста, щоб максимізувати свої продажі. Це чудовий приклад того, як місто, села, і далекі подорожі були пов’язані між собою технологією, яка займала важливе місце в повсякденному житті людей епохи вікінгів.

Ці приклади ремісництва і спеціалізованої інструментальної роботи — а їх є набагато більше — демонструють, що вікінгів слід розглядати не просто як грабіжників, і навіть не просто як торговців. Маючи космополітичне суспільство та передові технології, вони були одними з перших інвесторів глобальних технологій в пост-римському світі. І сьогодні, коли культура вікінгів переживає нову хвилю популярності, стає ясно, що вона носить дійсно глобальний характер.